17 жовтня у світі відзначають Міжнародний день боротьби з бідністю. Його мета – привернути увагу до людей, які не можуть забезпечити базові потреби, та до їхніх прав. Для України, де повномасштабна війна позбавила мільйони людей стабільних доходів і домівок, ця тема має особливе значення.
Про історію дати, глобальну ситуацію та українські реалії розповідає УНН.
Чому та як виник Міжнародний день боротьби з бідністю
Історія пам’ятної дати почалася 17 жовтня 1987 року. Тоді близько 100 тисяч людей зібралися на площі Трокадеро в Парижі, щоб вшанувати жертв крайньої бідності, голоду та насильства. Учасники наголосили, що злидні порушують права людини, а подолати їх можна лише спільними зусиллями.
А 22 грудня 1992 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, якою офіційно проголосила 17 жовтня Міжнародним днем боротьби за ліквідацію злиднів. Відтоді цю дату присвячують обговоренню соціальної нерівності й підтримки найуразливіших.
Що таке бідність та скільки людей із нею стикаються
Бідність – означає також неможливість повноцінно харчуватися, отримувати необхідне лікування, навчатися, жити в безпечних умовах або планувати майбутнє. Людина може мати роботу, але залишатися бідною, якщо заробітку не вистачає на основні потреби.
Для міжнародних порівнянь Світовий банк використовує поріг крайньої бідності – менш як 3 долари на людину на день з урахуванням купівельної спроможності у цінах 2021 року. Але цей показник враховує різницю у вартості життя між країнами, а не поточний обмінний курс.
За оновленими у вересні 2026 року оцінками Світового банку, у 2024 році в умовах крайньої бідності жили понад 824 мільйони людей, або 10,1% населення планети. На 2026 рік прогнозується незначне зниження частки до 9,8%. Найскладнішою ситуація залишається у країнах, що потерпають від конфліктів, економічної нестабільності та браку доступу до базових послуг.
Чому у 2026 році особливу увагу приділяють житлу
За даними ООН, понад 2,8 мільярда людей у світі стикаються з тією чи іншою формою житлової незахищеності. Серед них – мешканці перенаселених або небезпечних осель, неформальних поселень і люди, які не мають постійного місця проживання. Нестабільне житло ускладнює пошук роботи, навчання і лікування. Тому міжнародна організація закликає уряди розробляти житлові програми за участі самих людей, які постраждали від бідності, а не ухвалювати рішення без урахування їхніх потреб.
Там наголошують, що наявність даху над головою ще не гарантує гідних умов: будинок має бути безпечним, доступним за ціною та забезпеченим необхідними послугами.
Бідність в Україні: як на ситуацію вплинула війна
Для України причинами зростання бідності стали насамперед втрата роботи, вимушене переселення, руйнування житла та подорожчання повсякденного життя. Найбільше ризикують родини з дітьми, люди з інвалідністю, пенсіонери та домогосподарства, які втратили основного годувальника.
У весняному дослідженні 2026 року Світовий банк оцінив частку населення України за національною межею бідності у 2025 році в 41,6%. Для порівняння, оцінка за 2024 рік становила 37%. Ці показники отримані за допомогою моделювання на основі обстежень, а не є результатом повноцінного загальнонаціонального перепису. Дослідження також свідчить, що наприкінці 2025 року близько 17% українських домогосподарств позичали гроші, щоб покрити базові потреби. Зростання цін на продукти, ліки й комунальні послуги зменшує можливості родин заощаджувати та відновлювати фінансову стійкість.
Після початку великої війни бідність в Україні зросла до 30% – директорка Інституту демографії07.04.26, 17:25 • 3102 перегляди
Що допомагає зменшувати бідність
Здолати бідність не можна лише одноразовими грошовими виплатами для найбільш незахищених. Серед важливих інструментів, що допомагають розв'язати проблему, міжнародні економічні аналітики виділяють:
- доступні робочі місця з гідною оплатою;
- підтримку сімей із дітьми;
- якісну освіту;
- медичну допомогу;
- соціальні послуги;
- доступне житло.
Окреме значення має допомога людям, які через війну втратили здоров’я, майно або можливість працювати.
Нагадаємо
Раніше ми писали про те, що ефективно боротися з бідністю можна лише тоді, коли у країні спостерігається економічне зростання від 5% у рік.