Поки ми тут рефлексуємо над природою вигоряння, намагаємося намацати опору у світі, що руйнується, і просто якось дожити до п'ятниці, кращі уми американської клініки Мейо вирішують справді фундаментальні питання, інформує Ukr.Media.
Довгі роки, десь до 1970-х, гастроентерологи вважали, що субстанція плаває, тому що у ній занадто багато жиру. Медики хмурили брови та говорили про порушення травлення. Але статистика — річ уперта. З'ясувалося, що більш ніж у десяти відсотків абсолютно здорових людей результати ранкових походів у туалет мають плавучість, і жодними патологіями там навіть не пахне.
Розгадка прийшла, як це часто буває, звідки не чекали.
У лабораторіях мешкають так звані гнотобіотичні миші. Це такі рафіновані істоти, які від самого народження живуть в абсолютній стерильності і жодного разу в житті не контактували з жодним мікробом. Так от, дослідники помітили деталь: екскременти цих кришталево чистих гризунів ніколи не плавають. Вони одразу тонуть.
Вчені здогадалися, що різниця у "фекальній флотації" (ви тільки вслухайтеся у поетику цього терміну) залежить від газу. А точніше від тих, хто цей газ виробляє.
Наш кишечник — це мегаполіс, у кожному грамі міститься близько 100 мільярдів мікроорганізмів. І поки ми думаємо, що контролюємо своє життя, бактерії роду Bacteroides ovatus — радісно ферментують неперетравлені вуглеводи з нашого вчорашнього круасана. У процесі вони виділяють водень, вуглекислий газ та метан. Ці гази застряють у біомасі, яке знижує питому вагу всієї конструкції.
Стерильні миші бактерій не мають, не мають й газів. Варто було вченим підселити мікрофлору в порожні мишачі животи, як фізика процесу змінилася, і кульки стали плавучими. Для перевірки цього феномена навіть придумали спеціальний тест з гарною назвою "levo in fimo". Звучить як заклинання з Гаррі Поттера, хоча насправді це просто метод відрізнити те що тоне, від того що не тоне.
Потрібні, звичайно, ще роки досліджень та грантових бюджетів, щоб остаточно зрозуміти, які саме бактеріальні спільноти роблять нас більш "повітряними" зсередини і як все це пов'язано з функціональними розладами.
А поки що я просто закриваю вкладку з дослідженням Scientific Reports і думаю про те, як багато в нашому житті залежить від невидимих співмешканців.