Британський історик Ніл Фергюсон запропонував вважати ключем до нинішньої кризи не американську, а британську історію – провал Суецької операції 1956 року. Тоді Лондон разом з Ізраїлем зайшов у Єгипет міняти режим Насера, нічого не домігся, а у відповідь отримав перекритий канал і економічний удар такої сили, що прем'єр Ентоні Іден був змушений піти у відставку. Схема, на думку історика, повторилася майже буквально.
Про це, як передає "Хвиля", британський історик Ніл Фергюсон сказав в інтерв'ю економісту Ларрі Котлікоффу.
"Найкраща аналогія для нинішньої ситуації лежить не в американській історії, а в британській. Я вже деякий час називаю це американським Суецом. У 1956 році Великобританія разом з Ізраїлем намагалася поміняти режим Насера в Єгипті, вони вторглися, нічого не вийшло, і Насер перекрив Суецький канал. Сьогодні США разом з Ізраїлем спробували змінити режим, не вийшло, і Ормузька протока виявилася закрита", – заявив історик.
Хронологія року підтверджує цю рамку. Після укладеного 18 червня тимчасового меморандуму через протоку пішли перші танкери, нафта Brent опустилася нижче 80 доларів, а ринок чекав розблокування понад 85 мільйонів барелів, замкнених у Перській затоці. Але вже в липні перемир'я зірвалося: сторони відновили ракетні удари, Мінфін США скасував ліцензію на операції з іранською нафтою, а рух танкерів практично завмер. Фергюсон каже про це прямо: сам меморандум лише відклав ядерне питання на потім, і після його підписання становище Трампа стало гіршим, ніж було до.
Військового рішення історик теж не бачить. Розтиснути іранську хватку на протоці можна лише великою наземною операцією, а висадка піхоти у 2026 році, за його словами, обернулася б американським Галліполі – війська стануть беззахисними перед дронами. Відповідати Іран буде не так по США та Ізраїлю, як по країнах Затоки з їхніми вразливими опріснювальними станціями. Вихід Фергюсон бачить у міжнародному контролі над протокою і повноцінній угоді щодо ядерної, ракетної програм та фінансування проксі. Нинішню ж тактику він називає старою помилкою Ліндона Джонсона – спершу бомбити, потім домовлятися – і попереджає, що в Трампа вона спрацює не краще.