Британський історик Ніл Фергюсон сформулював головний військовий висновок XXI століття: поріг, за яким країна перестає бути безпорадною, різко впав. Достатньо мати хоч якісь ракети і хоч якісь дрони – і далі арифметика ресурсів, населення та бюджетів перестає працювати так, як працювала все минуле століття. Україну він наводить як еталонний випадок.
Про це, як повідомляє "Хвиля", історик сказав у розмові з економістом Ларрі Котлікоффом.
"У XXI столітті відносно слабка країна здатна домогтися багато чого, якщо в неї є хоч якісь ракети і хоч якісь дрони. Цього нас навчив не лише Іран, а й Україна. За ресурсами й населенням Україна свою війну з Росією мала програти, якби не зуміла вирватися вперед технологічно, передусім у дронах і захисті від них. Іран Сполучені Штати вже мали б розгромити, але в нього вистачило сил перекрити Ормузьку протоку і всерйоз тиснути на Америку економічно", – заявив історик.
Цифри цього тиску вражають. Після початку блокади танкерний трафік через протоку падав приблизно на 70 відсотків, понад 150 суден стали на якір за її межами, а Тегеран заснував власне управління, що регулює морський транзит, – тобто фактично почав сам вирішувати, хто і на яких умовах проходить. Через цю 34-кілометрову горловину йде близько третини світових постачань сирої нафти, метанолу та добрив і приблизно п'ята частина експорту СПГ. Аналітики зазначають, що саме проникнення іранських дронів крізь ППО зруйнувало фасад безпеки Затоки, який десятиліттями тримався на американських базах.
Фергюсон розгортає цю тезу в докір Заходу. За його словами, світ так і не засвоїв урок української війни: коли на форумі в Давосі українці показували ролик із "Шахедами" над Парижем і Брюсселем, він чесно сказав їм, що нікого це не переконає – ніхто не здатен уявити таке у своїх містах. А коли після 28 лютого дрони справді пішли на аеропорт Дубая, всі були шоковані, хоча вкладень у ППО так ніхто й не зробив. Звідси його висновок про те, що США дуже важко йти на ескалацію: в Ірану залишаються варіанти бити по сухопутних частинах і по інфраструктурі Затоки сильніше, ніж досі. Той самий принцип пояснює, чому Росія, попри всю приписувану їй потугу, п'ятий рік не може впоратися з Україною.